На третій день ми нарешті вирушили в подорож. Спочатку Фер з'їздив у Кефлавік за машиною. Там нас чекав приємний сюрприз: ми бронювали Hyundai i30, але їх не було, тому нам дістався паркетник Renault Duster (без доплати ;)). Насправді це був величезний подарунок, адже частина доріг в Ісландії вимагає повнопривідне авто (в теорії якщо їздити по тих дорогах не на 4х4 можна нарватись на штраф від орендодавця), що різко збільшило наші можливості у виборі доріг і взагалі я зараз не розумію чи ми з усіма нашими речами влізли б у i30.
Затарившись харчами у останньому на виїзді з міста супермаркеті, під Highway to Hell ми помчали на зустріч Ісландській глибинці.
Якось так ми зараз мандруємо :) pic.twitter.com/MOVUt8W7cH
— Sergii Gulenok (@ashenwolf) 29 Травень 2014Більшу частину дороги краєвиди виглядають десь так. Каміння й мох під ногами і гори на обрії.
Першим пунктом нашого відвідування був національний парк Тінгвеллір. Він є цікавим місцем з двох причин: по-перше, там проходить стик Євро-Азійської та Північно-Американської тектонічних плит. По-друге, саме в цьому місці засідав перший Ісландський парламент (перший в світі, до речі).
Загалом Тінгвеллір дуже мальовнича територія, є де полазити та пофоткати. Якщо ж відійти трохи в бік туристичної тропки можна побачити кришталево прозору водойму глибиною, здається, в пару десятків метрів, але дно якої чудово видно (воно блищить від монеток).
Після Тінгвелліра ми попрямували до території Гейзер, яка дала назву однойменному явищу. Вже на підходах до нього помітно: тут гаряче. Струмки води, що течуть по боках пішохідної доріжки добряче парують і взагалі то тут, то там з землі просто фігачить під тиском водяний пар.
Сам Гейзер бризкає водою раз на кілька десятків років, а от його молодший брат Строккур вивергається кожні 4-6 хвилин. Висота водяного стовпу Строккура близько 20 метрів, а вода коли падає зверху на землю вже прохолодна. Ми одного разу попали під такий гейзерний дощ і не зварилися, хоча сусіди-туристи зі штатів неабияк за нас хвилювались.
Останнім пунктом нашої подорожі був водоспад Гульфосс (Золотий водоспад з Ісландської). Туди ми приїхали майже опівночі, але як бачте по фотографіях, там було не дуже темно :) Зате шумить він добряче. У самого водоспаду два оглядові майданчики: біля самого нього і трохи вище.
Пізно вночі ми добралися до нашого першого кемпінгу. Там стояло ще кілька машин, чи точніше домів на колесах. Ісландією мандрують здебільшого саме так і кемпінги там обладнані саме для них. Інколи це було трохи проблемою, бо біля машини часто стирчала лише трьохфазна розетка для автодомів, тому нам доводилось свою електроніку заряджати у майже завжди санвузлах :) Перша ніч в наметі в Ісландії була дуже цікава, бо шум від птахів там геть інший: вони видають якісь геть інші звуки, але стомлені від насиченого дня ми заснули майже одразу.
Ранок наступного дня був сонячним і здавалось ніщо не віщувало біди. Але це вже інша історія.
Зараз у кемпінгу :) pic.twitter.com/GrzWu4MxZ8
— Sergii Gulenok (@ashenwolf) 30 Травень 2014