Ісландські нотатки. Частина 4: Водоспад Скогафосс та мис Дірхолей

Ісландія, Мандрівки, Фото, Торсморк, Ейяф'яллайокулль, Скогафосс, Дірхолей

Цей день для мене був видатним, оскільки я вперше побачив тупіка, улюблену в дитинстві пташку з відомої книжечки "Мир вокруг" :) Хоча ми тупіків називали більш милозвучно: паффінами - на на англійський манер.

Цей день в певному сенсі для ранок цього дня став для мене невеликим розчаруванням. Одним з місць які я хотів відвідати був гірський масив Торсморк. Він порівняно невисокий, але звідти відкриваються чудові краєвиди. Одне з відомих фото, якою часто ілюструють Ісландію зроблена саме там. Але, на жаль, попасти туди не вийшло. Справа в тому, що ми їхали в кінці травня, а це ще навіть не початок туристичного сезону і багато доріг або були ще завалені снігом, або через них текли широкі гірські струмки-ріки, які не відомо чи взяв би наш Duster (і ми не пробували, бо по-перше не могли дозволити собі ризикувати машиною на самому початку мандрівки, а по-друге боялись можливого штрафу). Тому проїхавши трохи північніше водоспаду Сельяландсфосс нас зупинив досить широкий струмок. Ми довго думали чи варто його форсувати, але місцеві, які повертались рекомендували не ризикувати: сказали, що рівень води непевний і якщо зараз там було до 30-40 см глибини, то на час нашого повернення могло бути суттєво більше. Коротше кажучи, вирішили не випробовувати долю з "водою в карбюраторі" (с) анекдот.

Торсморк

Торсморк

Машини, що таки форсували річку виглядали вельми яскраво.

Торсморк

Але чесно кажучи ми ще не покидали спроб подивитись на Ісландські краєвиди згори і на шляху назад знайшли заїзд на плато Ейяф'яллайокулль (Eyjafjallajökull). До речі, це те саме всесвітньо відоме плато на якому кілька років тому вивергався вулкан, що тимчасово паралізував авіаційний рух в Європі. Заїхали ми правда недалеко, лише поки під колесами був гравій, а коли почався лід, то довелось повернутись. Зате насолодились марсіанськими пейзажами.

Ейяф'яллайокулль

Повернувшись назад на основну дорогу і проїхавши кілька кілометрів в напрямку наступного водоспаду ми знову з неї з'їхали аби подивитись на новіший і тому значно менш відомий експонат: залишки американського літака, який здійснив аварійну посадку на ісландському узбережжі ще в 70х роках (всі вижили якщо що).

Наступним пунктом нашого плану був інший відомий водоспад: Скогафосс. Що цікаво там є сходинки наверх і можна його розгледіти як зверху, так і знизу. А ще там літа купа чайок, причому враховуючи висоту водоспаду вони літають здебільшого знизу. А ще там досить людно і я дивуюсь як я зміг зробити пару кадрів без людей :)

Скогафосс

Скогафосс Скогафосс

Чайка

Скогафосс

Останнім визначним пунктом нашої мандрівки на цей день був мис Дірхолей. Він відомий в першу чергу своїми "чорними пляжами" з магматичного походження гальки і тим, що це найпівденніша точка Ісландії. А ще там дуже гарні скелі, об які розбиваються величезні океанські хвилі. До маяку ми, правда, не дійшли, бо нормальної дороги не знайшли, а стежки були закриті, бо там якраз був сезон гніздування птахів.

Дірхолей

Дірхолей

Дірхолей

Дірхолей

Дірхолей

І, до речі, про птахів. Ось він, паффін, мій улюбленець з дитинства: я його таки сфоткав :) Я взагалі бігав їх фотографувати де тільки міг з чого постійно кепкував Ростик (якому вони вже просто остогидли на другу половину подорожі :) ). Ну і чайок там теж, як і скрізь по Ісландії трохи більше ніж дофіга.

Тупик

Тупик Чайки

А паффін, що на фото, був просто місцевою зіркою, який збирав увагу всіх фотографів. Він кожні 3-5 хвилин виходив з нірки, півхвилини позував перед камерами і заходив назад :)



Гік, програміст, турист, мандрівник, фотограф-аматор, кендока (фехтувальник), велосипедист і (майже) байкер :)

Київ, Україна http://graywolf.org.ua/